Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Гуцу́льський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гуцулу.
Джиджуру́ха, -хи, ж. Кокетка, франтиха. Cм. Чепуруха.
Жури́ця, -ці, ж. = жура, журба.
Кума, -ми, ж. Кума. Багатті шепче з кумою, а вбогий — з сумою. Ум. кумасенька, кумася, кумка, кумонька, кумочка, кумця. Куди се ти, кумасенько, біжиш? Ой щучечки для кумочка, а карасі за для кумасї. А сам пішов до кумоньки. Вмілисте, кумцю, варити, та не вмілисте давати.
Лома́ння, -ня, с. Ломка (камня). Поки докопаєшся до каміння, то грошей піде, а на ломання треба ще.
Порозмивати, -ва́ю, -єш, гл. Размыть (во множествѣ).
Потонко нар. Тонковато.
Пристін, -ну, м. Отвѣсный берегъ рѣки.
Розсихатися, -хаюся, -єшся, сов. в. розсохтися, -хнуся, -нешся, гл. Разсыхаться, разсохнуться. Цебер розсохся і розсипався.
