Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

призволити

Призволити, -ся. Cм. призволяти, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 416.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗВОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗВОЛИТИ"
Відлюдник, -ка, м. Отшельникъ, анахоретъ, нелюдимъ.
Осокорина, -ни, ж. Одно дерево, осокоря. Левиц. І. 62.
Помильне, -ного, с. Плата посланному отъ мили.
Потаращити, -щу, -щиш, гл. Потащить. Вх. Зн. 54.
Припостити Cм. припощувати.
Притьопати, -ся, -паю, -ся, -єш, -ся, гл. Притащиться; притащиться по грязи. Притьопалась за ним аж сюди. О. 1861. XI. Кух. 30.
Простелятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. простелитися, -лю́ся, -лешся, гл. = простилатися, прослатися.
Пчиханє, -ня, с. = чхання. ЕЗ. Ч. 188.
Рамінник, -ка, м. Кожаный поясъ. Вх. Зн. 58. Cм. ремінник.
Стьонжка, -ки, ж. см. стьожка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИЗВОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.