Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

призелений

Призелений, -а, -е. Зеленоватый. Вх. Зн. 55.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 416.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗЕЛЕНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗЕЛЕНИЙ"
Вадливо нар. = вадко. Уман. І. 104.
Заве́йкати, -каю, -єш, гл. Закричать «вей-мир». «Яку торбу, якого баранця?» — завышали жиди. Рудч. Ск. II. 132.
Плече, -ча́, м. 1) Плечо. 2) Въ столбѣ, заканчивающемся типомъ, — часть его по сторонамъ шипа. Уман. и Гайсин. у. 3) Часть топора, также сапіни. Cм. сокира, сапіна. Шух. І. 175, 176. 4) Часть маґлівниці. Шух. І. 154. 5) Зарѣзка въ спицѣ колеса, вставляемая въ ступку. Вас. 147. 6) Часть кухонной печи. А в нашої печі золотії плечі, а срібні одвірки, — дайте нам горілки. Грин. III. 472. 7) Въ сукновальной толчеѣ: бревно въ валу, подымающее пестъ. Шух. І. 113. 8) Верхняя горизонтальная часть ярма, лежащая на шеѣ вола. Шух. І. 165. Ум. плечико, плічко, плеченько. До стіни оченьками, до дружбоньки плеченьками. О. 1862. IV. 18. Ум. плечи́ці употр. только во мн. ч. Маркев. 70. Мкр. Н. 10. Обстели мені плечиці мої хрещатим барвінком. Грин. ІІІ. 496. Тут наша дівчинонька ходила, кіскою плечиці укрила. Мил. 133.
Проїсть, -ти, ж. Обжорство. Оця бо ще мені дітвора! як почне той хліб святий джвакати, — справді, наче проїсть напала. Екатер. у.
Пуком нар. О паденіи: быстро, подобно камню. Горобці пуком падають. Мнж. 191.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл. 1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. АД. І. 1. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. АД. І. 9. Два роки в речі не пускався. Мкр. Г. 8. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно. Грин. І. 240. 2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився. Греб. 371. 3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. Могил. у. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів. Мир. ХРВ. 90. 4)на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася. Мир. Пов. II. 110. 5)чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. Мир. Пов. II. 113. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. Г. Барв. 284. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна. Г. Барв. 393. 6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш? Св. Л. 269.
Ракати, рачу, -чиш, гл. = рахкати. Ґ вечеру рачат жаби. Вх. Уг. 264.
Роспуківка, -ки, ж. Распустившійся цвѣтокъ. Роспуковка, перва квітка. Г. Барв. 125.
Ушко, -ка, с. 1) = вушко. 2) мн. Пельмени, родъ вареничковъ съ мясомъ въ супѣ. Котл. Ен. V. 14.
Чхнути, чхну, чхнеш, гл. Одн. в. отъ чхати. Чихнуть. Закашляв, чхнув і стрепенувся. Котл. Ен.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИЗЕЛЕНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.