Вадливо нар. = вадко.
Заве́йкати, -каю, -єш, гл. Закричать «вей-мир». «Яку торбу, якого баранця?» — завышали жиди.
Плече, -ча́, м. 1) Плечо. 2) Въ столбѣ, заканчивающемся типомъ, — часть его по сторонамъ шипа. 3) Часть топора, также сапіни. Cм. сокира, сапіна. 4) Часть маґлівниці. 5) Зарѣзка въ спицѣ колеса, вставляемая въ ступку. 6) Часть кухонной печи. А в нашої печі золотії плечі, а срібні одвірки, — дайте нам горілки. 7) Въ сукновальной толчеѣ: бревно въ валу, подымающее пестъ. 8) Верхняя горизонтальная часть ярма, лежащая на шеѣ вола. Ум. плечико, плічко, плеченько. До стіни оченьками, до дружбоньки плеченьками. Ум. плечи́ці употр. только во мн. ч. Обстели мені плечиці мої хрещатим барвінком. Тут наша дівчинонька ходила, кіскою плечиці укрила.
Проїсть, -ти, ж. Обжорство. Оця бо ще мені дітвора! як почне той хліб святий джвакати, — справді, наче проїсть напала.
Пуком нар. О паденіи: быстро, подобно камню. Горобці пуком падають.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Ракати, рачу, -чиш, гл. = рахкати. Ґ вечеру рачат жаби.
Роспуківка, -ки, ж. Распустившійся цвѣтокъ. Роспуковка, перва квітка.
Ушко, -ка, с.
1) = вушко.
2) мн. Пельмени, родъ вареничковъ съ мясомъ въ супѣ.
Чхнути, чхну, чхнеш, гл. Одн. в. отъ чхати. Чихнуть. Закашляв, чхнув і стрепенувся.
