Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

призвичаювання

Призвичаювання, -ня, с. Пріученіе. Треба їх до діла призвичаїти. От і почалось... призвичаювання. Мир. ХРВ. 127.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 415.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗВИЧАЮВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗВИЧАЮВАННЯ"
Безхатній, -я, -є. Бездомный. Розлетілось по Вкраїні безхатнєє птаство. — затрусилось по будинках вельможнеє панство. К. Досв. 14.
Вимова, -ви, ж. 1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. Ум. вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у.
Гробокопа́тель, -ля, м. = Гробокоп. Гробокопателі в селі волочуть трупи ланцюгами. Шевч. 545.
Забо́їсто нар. Много снѣгу, сугробовъ. Забоїсто було тоді (на шляху) дуже, великі забої були. Екатер. у.
Любува́ння, -ня, с. 1) Ласки; любовныя ласки. 2) Удовольствіе, наслажденіе чѣмъ-либо.
Позанедбовувати, -вую, -єш, гл. Оставить безъ вниманія (многихъ), пренебречь (многимъ). Старосвітські звичаї позанедбовували. К. (О. 1861. VI. 31).
Розбути, -ся. Cм. розбувати, -ся.
Розмантачити, -чу, -чиш, гл. Растратить, промотать.
Рукодавник, -ка, м. Конецъ косовища, за который держатся лѣвой рукой. Шух. І. 169.
Точка, -ки, ж. зоол. Полёвка, Hypodaues. Вх. Лем. 374.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИЗВИЧАЮВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.