Відпірка, -ки, ж. Отговорка. От і має відпірку.
Допрік, -ку, м. Упрекъ, укоръ. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала.
Жарту́н, -на, м. = жартівник.
Зоставати, -таю́, -є́ш, сов. в. зостати, -ну, -неш, гл. = зіставати, зістати. То був волом, а то не хочеш зостатися конем. — кого. Отставать, отстать отъ кого. Іди та не гайсь, щоб нас не зоставсь.
Обашпорити, -рю, -риш, гл. Нащупать, отыскать.
Потужити, -жу, -жиш, гл.
1) Поплакать, поголосить.
2) Стянуть, натянуть туго, туже. Ніжки йому зав'язали, ручки потужили, ой так Штолу молодого заболіли жили.
Рижиїще, -ща, с. Поле, гдѣ былъ рижій.
Роєчок, -чка, м. Ум. отъ рій.
Субітній, -я, -є. Субботній. Не жаль мені меду й вина, а жаль мені дівування, субітнього заплітання. Субітнім штихом та на недільний лад.
Шо мѣст. = що. Не все ж Біг дарує, про шо люд міркує.
