Веретенний, -а, -е. Относящійся къ веретену. залізо веретенне. Стропильное желѣзо, двухвершковой толщины.
Вичавлювати, -люю, -єш, сов. в. вичавити, -влю, -виш, гл. 1) Выжимать, выжать, выдавливать, выдавить. З проса не вичавиш молока. 2) Передавить всѣхъ. Не вичавиш бджіл в вулії.
Відтовкувати, -кую, -єш, сов. в. відтовки, -вчу, -чеш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толченіемъ. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята.
Гичаля, -ля, с. соб. Стебли, толстыя жилы листовъ. Лем гичаля стоїт з капусти, так об'їла гусеніца.
Дальнозо́ркий, -а, -е. Дальнозоркій.
Доку́ча, -чі, ж. = докука. Стали раду радити, кого в некрути взяти; взяли би-сьмо багача, буде пану докуча.
Кочубей, -бея, м. Птица: хохлатый жаворонокъ. Сорока напряде, а кочубей витче.
Роскопати, -ся. Cм. роскопувати, -ся.
Улетіти Cм. улітати.
Ціпок, -пка, м.
1) Палка, трость, посохъ. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Ціпком все землю колупав.
2) Хворостина, прутъ.
3) = ши́нка 2.
4) = шофта.
5) Въ оборо́зі (см). тоже, что и бильце. (Cм. бильце 10).
6) = шабе́ль. Ум. ціпо́чок.
