Докоти́ти, -ся. Cм. докочувати, -ся.
Жбир, -ру, м. Скала, гора, возвышенность. Cм. жбирь.
Зложити, -жу́, -жиш, гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. руки зложити. Умереть. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. неславу зложити на кого. Обезславить. На мене неславу зложили. кожух зложити. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили.
Ліниві́ти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться лѣнивымъ.
Низенько, низесенько, нар. Ум. отъ ни́зько.
Перецінювати, -нюю, -єш, сов. в. перецінити, -ню́, -ниш, гл.
1) Переоцѣнивать, переоцѣнить.
2) Оцѣнивать, оцѣнить дороже чѣмъ слѣдуетъ.
Пообпаскуджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Обгадиться (о многихъ).
Ришляк, -ка, м. У гребенниковъ: небольшіе рога молодаго скота.
Розгрішення, -ня, с. Разрѣшеніе грѣховъ. Яка ісповідь, таке й розгрішення.
Упокоювати, -ко́юю, юєш, сов. в. упоко́їти, -кою, -їш, гл. Успокаивать, успокоить. В одному Возі моє серце себе впокоїть, одпочине. Як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять.
