Доріка́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. дорікну́ти, -ну́, -не́ш, сов. в. дорікти́, -речу́, -че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. Дорік парубок гірко. Мені за вас люде дорікають. А вороги, мог буяють, гірким докором дорікають. «Катре!» — дорікнула мати.
Клопотний, -а, -е. = клопітний.
Надо́шник, -ка, м. Водяная губка, бодяга, Spongia fluviatilis. L.
Окладина, -ни, ж.
1) = ощепина.
2) Обложка книги. Ум. окладинка.
Поминальний, -а, -е. Поминальный.
Причуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. причутися, -чуюся, -єшся, гл.
1) Слышаться, послышаться, казаться, что слышитъ. Се вже тобі сліпому так причувається. Наче тихий гомін росходився в гущині і дзвони причувались.
2) Прислушиваться, прислушаться. Причувається Оксана — усі добре сплять. Ухо причувалось.
Стручувати, -чую, -єш, сов. в. струтити, -чу, -тиш, гл. Сталкивать, столкнуть. Струтити їх з неба.
Фіомак, (ку?), м. Раст. можжевельникъ, Juniperus communis L.
Чапрак, -ка, м. Чепракъ.
Штопка, -ки, ж. Родъ банки.
