Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

призвичаїти

Призвичаїти, -ся. Cм. призвичаювати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 415.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗВИЧАЇТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗВИЧАЇТИ"
Дяконча́, -ча́ти, с. Ребенокъ діакона. Ум. дяконча́тко, дяконча́точко.
Же́нничка, -ки, ж. Жатвенная машина. Борз. у. Нѣжин. у.
Засурми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. Н. п. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили. АД. І. 159.
Зві́дниця, -ці, ж. Обманщица.
Істотний, -а, -е. Дѣйствительный, настоящій, точь-въ-точь. На обличча істотний Степан, але не він. Н. Вол. у.
Охаювати, охаюю, -єш, сов. в. охаяти, -хаю, -єш, гл. = охаючувати, охаючити. Зіллє моє та охайнеє, дитя моє та коханеє! Я ж тебе та охаяла, Марусеньку та угаяла. Мет. 229.
Порослий, -а, -е. Заросшій, поросшій.
Сішка, -ки, ж. Ум. отъ соха.
Топірня, -ні, ж. Часть плуга: доска для помѣщенія топора. Чуб. VII. 399.
Торохта, -ти, ж. Сплетни. Я віри не діймав, як люде про неї торохту пустили. Г. Барв. 343.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИЗВИЧАЇТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.