приказувати
Приказувати, -вую, -єш, сов. в. приказати, -кажу, -жеш, гл. 1) Приговаривать: приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та.... і приказуй, ловись, рибко, мала і велика. 2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 418.
Том 3, ст. 418.