Вицілити, -лю, -лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є.
Водосвяття, -тя, с. Освященіе воды.
Довбти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. = Довбатися.
Косатий, -а, -е. Съ большими косами. Дві дівки косатих та два парубки усатих.
Лепе́ць, -пцю́, м. Раст. 1) Asperugo procumbeus. 2) Galium Aparine.
Люби́тки гл. ум. отъ любити. Уже нам ся сього року любитки не веде.
Моска́льство, -ва, с. 1) соб. отъ москаль. 2) Обрусѣлость. Українську натуру я добре знаю. Все се москальство лежить на їх, як на волу сідло.
Покій I, -ко́ю, м. Покой, миръ. дати по́кій, дати чистий по́кій. Оставить въ покоѣ. Дай їй покій! Та дай мені чистий покій... Я не маю коли і в голову пошкрябатись.
Смальнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ смалити.
1) Прижечь, жигнуть.
2) Сдѣлать что либо съ силой въ одинъ разъ, напр. ударить, стукнуть и пр. Грім як смальне.
Чуд, -да, м.
1) = чудо.
2) Въ одномъ изъ варіантовь думы «Про Олексія Поповича» употреблено ошибочно вм. чардак, палуба. Олексій Попович на чуд вихожає.
