Вилка, -лок, с. мн.
1) Ум. отъ вила.
2) Ухватъ.
3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья.
4) Родъ вышивки на рубахахъ.
Виходько, -ка, м. Выходецъ.
Дія́кон, -на, м. = Дякон. Священники-діякони повелять дзвонити, тоді об нас перестануть люди говорити.
Заслуже́нник, -ка, м. Заслуженный человѣкъ? Ум. заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитаніе.
Калугирь, -ря, м. Монахъ. Калугирю, каже (до ченця): що то це ти робиш?
Лаганок, -нка, м. Боченокъ изъ выдолбленнаго деревяннаго пня.
Пердь меж., выраж. испусканіе вѣтровъ.
Перечіпка, -ки, ж. Ум. отъ перечепа.
Посестратися, -раюся, -єшся, гл. Сдѣлаться названными сестрами. Вони собі посестрались.
Присмерк, -ку, м. Сумерки. У присмерку ледві-неледві по степу росяному шлях мрівся. — присмерком. Въ сумеркахъ. Присмерком дочапали до хутора.
