Довгогри́вець, -вця, м. Конь съ длинной гривой. На довгогривця сіла і погнала.
Забо́рка, -ки, ж. під забо́рку (пошитий). О шубѣ: съ нѣсколькими складками сзади у таліи.
Зацвили́ти, -лю́, -лиш, гл. = заквилити. Райські пташечки як не зацвилять.
Ма́яти, -маю, -єш, гл. 1) Развѣваться. Через улицю гай, гай, моя кісочка май, май! Стрічки мають в синьому небі. 2) Колыхать, колыхаться. Вітер віє, гілля має. Ой високо клен-дерево має. 3) Махать. Соловейко летить, крильцями має. 4) Виднѣться; мелькать. Орися росла собі, як та квітка в городі: повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника.
Оберем, -му, м. = оберемок.
Пахощі, -щів, ж. мн. Ароматъ, благоуханіе. Любисточок — для любощів, василечок — для пахощів. Було багацько квіток, багацько пахощів.
Повідгоряти, -ря́ю, -єш, гл. Отгорѣть (во множествѣ).
Порадливий, -а, -е. Дающій совѣтъ. Ой ти мати та порадлива, на що ж ти мене порадила, порадила та й не оженила.
Смердак, -ка, м. = скорух.
Споконвіку нар. Искони. На високих горах лежить споконвіку сніг. Од споконвіку і донині ховалась од людей пустиня.