Вартник, -ка, м. = вартівник. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник.
Да́рма́ нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився дарма. 2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма — ярма, аби б воли були. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль. Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже. 3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма водяного млина. Таке солодке зілля, дарма патоки. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма, що пил і попіл. Дарма, що голий, да в під'язках. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна.
Зала́млювати, -люю, -єш, сов. в. залама́ти, -ма́ю, -єш и заломи́ти, -млю́, -миш, гл. 1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Попереду отаман заломить бриль на бакір. заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сдѣлать крюкъ (въ пути). 2) — кого. Взять верхъ надъ кѣмъ, быть лучше кого въ какого либо отношеніи. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Заломив би козакуванням він і Бинду.
Звильну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Увильнуть, уклониться. Не звильнувши дивиться у вічі.
Мо́зу́лька, -ки, ж. 1) Ум. отъ мо́зуля. 2) Возвышеніе, оставшееся на мѣстѣ срѣзаннаго сучка дерева. На стеблі мозульки, де були сучки.
Накоти́ти I, -ся. Cм. накочувати, -ся.
Сопляк, -ка, м. = сопіль.
Стадарка, -ки, ж. = стадарня.
Хве! меж., выражающее отвращеніе, гадливость, фи. Хве-хве! руська кость пахне!
Хлібний, -а, -е. 1) Хлѣбный. Кладе (коровай) на віко від хлібної діжі.
2) Богатый хлѣбомъ, имѣющій много хлѣба. Там все народ хлібний. Хлібна країна.
3) хлібна́ дочка́. Незаконнорожденная дочь. Тільки Богу молиться, відмолює гріх свій, що породила хлібну дочку.
