Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

портяниці

Портяниці, -ниць (также: поркени́ці, поркини́ці), мн. Штаны изъ толстаго бѣлаго холста. Гол. Од. 66. Шух. I. 120, 153. Kolb. I. 41.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 355.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРТЯНИЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРТЯНИЦІ"
Гудьба́, -би́, ж. Порицаніе, осужденіе. Cм. гудіння.
Задму́хати, -хаю, -єш, гл. Задуть.
Набундю́чити, -чу, -чиш, гл. Надуть, растопырить. Набундючити губи. Набундючити спідницю.
Невмілість, -лости, ж. Неумѣлость. Чуб. І. 270.
Паць! меж. для призыва свиней.
Перечовгати, -гаю, -єш, гл. Протереть, шаркая ногами.
Подопроваджувати, -джую, -єш, гл. Довести (во множествѣ).
Попалахкотіти, -кочу, -тиш, гл. Попылать сильно.
Розмайрин, -ну, м. Раст. Размаринъ. Rosmarinus officinalis. Вх. Пч. І. 12. Просив хлопчик розмайрину юрчик. Грин. III. 228.
Русокосий, -а, -е. Съ русой косой. Любе дівча русокосе. Млак. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРТЯНИЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.