Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порукувати

Порукувати, -ку́ю, -єш, гл. = заручити. Вх. Уг. 262.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 355.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРУКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРУКУВАТИ"
Бзиновий, -а, -е. = бузиновий. ЕЗ. V. 89.
Бідочка, -ки, ж. Ум. отъ біда.
Бубнявий, -а, -е. Разбухшій.
Вернивода, -ди, ж. 1) Водоворотъ. 2) м. Сказочный великанъ, но желанію, движеніемъ своихъ усовъ управляющій водою. Вернивода з водою грається: на той бік усом поверне — там сухо робиться, то на той — там сухо робиться. Чуб. II. 266.
Видавити Cм. видавлювати.
Коштувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. 2) = куштувати.  
Початковий, -а, -е. Начальный. Початкові шкільні книжечки. К. ХП. 125.
Служителька, -ки, ж. Служанка. Желех.
Спалий, -а, -е. Унаслѣдованный. Но батькові спалий. (Лобод ).
Черевичний, -а, -е. Башмачный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРУКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.