Вельбучитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, чваниться.
Відтеплінь, -ні, ж. Оттепель.
Гобзувати, -зую, -єш, гл. Изобиловать. Колесниця Божа дивна тьмами воїнства гобзує. Вѣроятно это слова просто перенесено Кулишемъ изъ ц.-славянскаго перевода псалма: «Колесница Божія тмами темъ, тысяща гобзующихъ».
Клапоть, -птя, м.
1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось!
2) мн. клапті. Обшлага на рукавахъ опанчі. Ум. клаптик.
Лозиня́чча, -ча, с. соб. Ув. отъ лозиння.
Нахабність, -ности, ж. Нахальство, наглость.
Пошепотати, -чу́, -чеш, гл. = пошептати.
Розбубнявіти, -вію, -єш, гл. Разбухнуть.
Селюк, -ка, м. Житель села, деревенщина. Простий люд — селюки.
Смакувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) — в чому. Находить вкусъ, пріятность. В тім пани бракують, в чім убогії смакують. 2) — кому. Безл. Нравиться, быть по вкусу. Поважна розмова їй смакує.
