Безпомошний, -а, -е. Безпомощный. Се вдови бідні безпомочні. Ви ж нам безпомошним защита. Мати журиться, що сама безпомошна зостається дома.
Броварство, -ва, с. Пивоварство.
Гербований, -а, -е. Имѣющій гербъ. Гербований попихач єзуіцький.
Лю́бчик, -ка, м. 1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! 2) = любисток.
Нали́шній, -я, -є. Лишній. Як єсть у тебе налишня курка, то даси попові.
Плачно нар. Хочется плакать. Так мені їх жалко стало, аж плачно.
Повішати, -шаю, -єш, гл.
1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі.
2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Так їх (козаків) і повішали.
Порох, -ху, м.
1) и во мн. порохи́. Пыль; прахъ. Порох з ніг ваших обтрусіть. У хаті по стінах порохи. Вірли крильма землю збили, порохами скопотили.
2) Порохъ. Понавозили рушниць і великі запаси пороху й олива. Ум. порошок.
Син, -на, м. мн. сини, иногда синове. Сынъ. Сип своїй матері до ніг уклонився. Какъ ласковое обращеніе син въ зват. падежѣ прилагается къ дочери. Вона й каже йому: «Дідусю, продайте мені цю коняку! — Як я маю тобі, сину, каже той дід, продавати, то лучче я тобі так дам. божий син. Сынъ Божій І. Христосъ. За кого ж ти роспинався, Христе, Сине Божий? бі́сів, вражий, вразький, чортів син. Чортовъ сынъ (брань). Брешеш, вражий сину! Гей ви, ляхове, вразькі синове! ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте! песький, сучий син. Сукинъ сынъ. Я сучий син, коли отце не він. таки́й-сяки́й син. Бранное выраженіе, которымъ, для приличія, замѣняются болѣе ругательные эпитеты. А ти вже закозакувався, сякий-такий сину. який син! Кой чортъ. Се ж Ничипір кажучи, брехав: який син у його і крапля була в господі. злий з сина.... Злий з сина був старий дундук. Ум. синок, синко, синонько, сино́чок, си́нчичок. Пятий синко ще й Пилипко. Один синчичок, як одинчичок.
Скірня, -ні, ж. Сапогъ. Єдна скірня. Преим. во мн. ч.: скірні. Тепер же мі грайте, чорні скірні поторгала, червоні мі дайте. Ум. во мн. ч. скореньки, скірня́тка.
