Довередува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. 1) Добиться капризами чего. Та вона ж не панянка! Нехай вже ті вередують, поки довередуються свого. 2) Докапризничаться.
Ивка, -ки, ж.
1) пт. = евка.
Каліво, -ва, с.
1) Кустъ картофеля. Картопля сеє літо не вродила: потроху пуд калівом. Оце три каліва викопала.
2) О коноплѣ, льнѣ: половина повісма.
Кив! I меж. Выражаетъ киваніе. Вона йому кив оддалеки головою. Кив-морг на його!
Копилча, -чати, с. = копил 8.
Пошкірний, -а, -е. О рукавѣ: сдѣланный изъ цѣльной шкурки, овчины.
Спомагати, -га́ю, -єш, сов. в. спомогти́, -жу, -жеш, гл. Помогать, помочь. Рятуй, рятуй рідну Україну, тобі Боже та й споможе. Нікого не споможе, не порадиш.
2) — на що. Давать, дать возможность, средства. На що нас Бог споміг, тим і приймаєм.
Цибух, -ха, м.
1) Чубукъ. Згубив люльку і цибух.
2) Черенокъ винограда, чубукъ. цибух одбиває. Виноградный чубукъ даетъ ростки. Ум. цибушо́к.
Шкопердати, -да́ю, -єш, гл. = шкопиртати.
Шо мѣст. = що. Не все ж Біг дарує, про шо люд міркує.
