Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побілка

Побілка, -ки, ж. Глазурь изъ бѣлой фаянсовой глины, которою покрываютъ глиняную посуду передъ размалевкой ея. Шух. І. 262.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЛКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЛКА"
Білужий, -а, -е. Бѣлужій.
Бучулька, -ки, ж. Ум. отъ бучуля.
Вивапити Cм. винаплювати.
Голина, -ни, ж. Отборный зерновой хлѣбъ (кромѣ овса). Угор.
Доброві́льно нар. Доброжелательно.
Завсі́ди нар. Всегда. У скупого завсіди по обіді. Ном. № 4667. Голодному завсіди полудня. Ном. № 12097.
Згли́бока нар. 1) Изъ глубины. 2) Глубоко. Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41.
Поростоптувати, -тую, -єш, гл. Растоптать (во множествѣ).
Розстатися Cм. розставатися.
Умкнути Cм. умикати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОБІЛКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.