Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Злословити, -влю, -виш, гл. Злословить. І хто твоє ім'я злословить.
Ле́гмас, -са, м. = лега.
Обербенути, -ну, -неш, гл. = обемберити.
Поворітьма нар. Ha обратномъ пути.
Приглядати, -да́ю, -єш, сов. в. пригледіти, пригля́діти, -джу, -диш, гл. Присматривать, присмотрѣть. Пустіть мене, пані ...пригледіть за Одаркою.
Принада, -ди, ж. Приманка. В мене принада — сама молода. Дід і зробив сільце, насипав принади, поставив те сільце. Ум. принадонька, принадочка.
Просторікуватий, -а, -е. Многорѣчивый. В її просторікуватому оповіданні.
Слуга, -ги, об. Слуга. Яка пуга, така й слуга. Ум. служка, служенька, служечка. Ой маю я два служеньки, два братчики молоденькі.
Щасно нар. = щасливо. Ох, хоч би там усе було щасно!
