Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побій

Побій, -бо́ю, м. 1) Бой, побоище. Ти, пане козаченьку, не продавай мене, не продавай мене, спогадай на себе, як ми з тобою да були в побою: в первому побою із татарами, в другому побою у Німещині, в третьому побою у Турещині. Як побили нас пополам з татарми, як прогнали нас до тихого Дунаю. Н. п. 2) Побои. Я б не хотів і десяти карбованців за оцей побій. Екатер. у. Се було скоро після того, як стався той побій з нею, як її побито. Екатер. у. З) Крыша, кровля. Шух. І. 92, 116, 117. Вх. Зн. 50. Комори, стайні — усе під побоями. Федьк. 4) стати побоєм. Осадить городъ? Сам звів корогву та й берегом пішов, став побоєм перед Хотином. Чуб. III. 295. ставати до побою, піти до побою. Идти въ бой. Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою. Гол. І. 22. А як пішов до побою, все військо побідив. Гол. Ум. побоєць. Гол. І. 61.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЙ"
Арго́нія, арґо́нія, -нії, ж. = Жоржи́на. Кіевск. у.
Вітряхнути, -хну, -неш, гл. Высохнуть. Шух. І. 253.
Гримота́ти, -мочу́, -чеш и гримот́іти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грімотати.
Дола́дно, дола́дне нар. Красиво, порядочно, разумно, хорошо, основательно. Чи то ж можно того назвати христіянином, хто не знає навіть доладне про життя й діла Христові? Дещо. 9. Отак буде доладній. Н. Вол. у.
Загово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. заговори́ти, -рю́, -риш, гл. Єв. Мр. XVI. 17. Заговорять всі вороги, що ся любим ми убогі. Чуб. V. 97. Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори. Шевч. 212. 2) = замовляти.
Крутій, -тія, м. Плутъ. О, не дуже водись з ними, гроші не дуже позичай, бо крутії вони добрі. Н. Вол. у.
Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Василина з'явилась і счезла, як мара. Левиц. І. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. Шевч. 340. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Чуб. І. 196. Туди мене мара несе, де грають музики. Гол. IV. 460. Убрався в сажу, як мара. a мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! Камен. у. 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Ном. № 11345. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. ЗОЮР. II. 240. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Надно́сити, -но́шу, -сиш, сов. в. наднести́, -су́, -се́ш, гл. Подносить, поднести, приносить, принести.
Овощевий, -а, -е. Фруктовый.
Покохати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Полюбить. Чуб. V. 196. Щиро покохала його наша гордовата Катря. МВ. І. 139. 2) Выростить, взлелѣять. Як би йому воля, то б він які роги покохав. Ном. № 10208.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОБІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.