Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Вірмен, -на, м. Армянинъ.
Клуб, -ба, м.
1) Клубокъ. Побачила відьму, що клубом котилась. Попід мостом трава ростом да й стелеться клубом.
2) мн. Бедра (у скота).
Непокій, -кою, м. Безпокойство, смущеніе, тревога. Красне личко серцю непокій.
Підгорілка, -ки, ж. пт. Anas ferina.
Попрорубувати, -бую, -єш, гл. Прорубить (во множествѣ). Він у тій коморі вікна попрорубував. Вже Сидір ополонки попрорубував.
Почепурніти, -ні́ю, -єш, гл. Похорошѣть.
Скошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. скоситися, -шуся, -сишся, гл.
1) Скашиваться, быть скошеннымъ косою.
2) Перекашиваться, перекоситься, скашиваться, дѣлаться, сдѣлаться косымъ.
3) Только сов. в. ? Свихнуться, сойти съ ума. Ти зовсім скосилася! — з серцем промовила дядина.
Хмуровокий и хмуроокий, -а, -е. Съ угрюмо смотрящими глазами, т. е. угрюмый, сердитый.
Цьомкання, -ня, с. Пѣніе птицы крапивникъ, Troglodytes parvulus. Щебече соловейко і своїм голосом криє цьомкання кропив'янки.
