Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поблудити

Поблудити, -джу́, -диш, гл. Поблудить. Поблудивши по морям, якось і землю видко стало. Котл. Ен. 2) Заблудиться. Не ідіть лугами, бо поблудите. Мил. 220. 3) Ошибиться, напортить въ дѣлѣ. Коби тут не поблудити де в чім. Фр. Пр. 62.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 204.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБЛУДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБЛУДИТИ"
Дуле́вина, -ни, ж. Сильно закаленная сталь. КС. 1887. ІІІ. 584. Нічого, друже, не журися: в ду левину себе закуй. Шевч. 581.
Заба́вити, -ся. Cм. забавляти, -ся.
Зани́куватися, -куюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] заникну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Як говорить, то все заникується. Харьк.
Калікуватий, -а, -е. Уродливый, съ тѣлесными недостатками, увѣчный. Чигир. у. Калікуватий трохи хлопець. Зміев. у.
Краяння, -ня, с. 1) Разрѣзываніе. Желех. 2) Кройка.
Палія, -лії ж.? У городі шевлія, а на шевлії палія, а на палії ластівка звила собі гніздечко. Грин. III. 534.
Підгерсть, -ти, ж. = підгейстер. Рудч. Чп. 249.
Понамінювати, -нюю, -єш, гл. Намѣнять (во множествѣ). Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць, а тоді в городі й продає. Славяносерб. у.
Сосунець, -нця, сосуно́к, -нка, м. Дѣтенышъ, сосущій матку.
Шелепотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОБЛУДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.