Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побіл

Побіл, -лу, м. 1) Бѣлая глина. Вас. 182. 2) Побѣлка. Лохв. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЛ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЛ"
Блудящий, -а, -е. = блудний 1 Блудящий син. Грин. ІІІ. 141.
Бурмак, -ка, м. Ворчунъ, брюзга. Вх. Зн. 4.
Ви мѣст. Вы. Як ви нам, так і ми вам. Ном. № 7220.
Кавунець, -нця́
Лі́зка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лова. Желех. 2) Раст. Salix aurita. Мнж. 184.
Миготли́вий, -а, -е. Блещущій. Желех.
Перетягати II, -га́ю, -єш, гл. Перетаскать. А скілько бідних дітей вони перетягали в неволю. О. 1861. XI. Кух. 9-10.
Піддружба, -би, м. = піддружий. Федьк. О. 1861. IV. 35.
Проняньчити, -чу, -чиш, гл. Проняньчить.
Саморуйнування, -ня, с. Самоуничтоженіе. К. ПС. 147.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОБІЛ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.