Ага́ II, нар. 1) = Эге. А казав же він? — Ага! 2) Ироническ.: какъ разъ! Зробив же він своє діло? — Ага!
Зало́ма, -ми, ж. Верхняя конусообразная часть стога. Я оце снопи на залому кидав.
Котитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Піт з його котиться.
2) Раждать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться.
3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться.
Мо́кти, -кну, -неш, гл. 1) Мокнуть. Стоїть коник на дощі і сідельце мокне. Була колись собі жаба та мокла у ставку. Мокне, мокне та скік на колоду. 2) Переносно: горѣть. Въ Подольской губ. существуетъ обычай, согласно которому, при видѣ пожара для ослабленія силы огня слѣдуетъ говорить: « «Онде щось мокне», а не «горить».
Очіпок, -пка, м. Головной уборъ замужней женщины — вродѣ чепчика. Знаю, що в Хіврі нема очіпка. Ум. очіпочок.
Падлючний, -а, -е. Подлый, испорченный. От падлючні діти: понехтували хлоп'я, — я́к побили!
Понакладати, -да́ю, -єш, гл. Наложить (во множествѣ). Сала багато понакладали.
Пут, -та, м. = путь. Ум. путик.
Сонях, -ха, м. = соняшник. соняхи. Сѣмячки подсолнечника.
Умивання, -ня, с. Умываніе. Ум. умиваннячко. Вибілило личко умивиннячко.
