Виплинути 2, -ну, -неш, гл. = виплисти. Кому щастя, той і на києві виплине.
Відходити 1, -джу, -диш, сов. в. відійти, -дійду, -деш, гл. 1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Було бо багато, що приходили і відходили. Незабаром молодий з своїми одходить до себе на обід. 2) Умирать, умереть, отходить, отойти. Твоя душечка одійшла з його поглядом. Также и о животныхъ: Корова заслабла та через чотирі дні й одійшла. 3) Кончаться, кончиться. Покіль воду принесла, то й вечеря одійшла. Косовиця ше не одійшла. Поки одправа в церкві одійде. 4) Поправляться, поправиться, оживать, ожить. Чує Марина, що вона оживає, молодіє, одходить. Дуб усох, та відходить од коріня. 5) Приходить, прійти въ чувство. Поблідши, ніби неживая, упала дівка на рундук. Хоч одійшла вона, та знова зомкнула очі. 6) Переставать, перестать сердиться. Иноді траплялось, що він її дуже налає..., дак послі, як одійде, пестить було її всяк. Также відійти від серця. Я такий, паничу, хоч який сердитий, то зараз одійду від серця свого. 7) — кого. Бросать, бросить, покидать, покинуть кого. Спи, дитятко! Колишу тя, як мі заснеш, одійду тя, поставлю тя під липками, сама піду з козаками. — Не одходи мене, мати! хто ж мя буде колисати?
Галаджовий, -а, -е. ? Спідниця така, як ганчірка, а корсет новий галаджовий.
Дзю́ркнути, -ну, -неш, гл. Политься струей. Раз цюкнув, кров дзюркнула.
Допі́ро, допі́ру, нар. Теперь только, лишь только, только что. Чого я тужу, чого я нужуся? Чого я допіро плакати учуся? Радий, наче допіро народився. Повів їх до клуні і дав їм по копі: Богові копу, Петрові копу і Павлові копу, та й допіру дає їм пообідати. Ми оце допіро приїхали.
Злото, -та, с.
1) Золото. Привезе мені віночок з чистого злота. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті.
2) Ласкательное названіе любимаго человѣка. Ой вийду я за ворота, — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба. Ум. злітце, зло́течко. Зробив ворітця із щирого злітця.
Ле́пта, -ти, ж. Лепта. Спасибі, друже мій убогий, — ти, знаю, лепту розділив свою єдину.
Побридки, -док, ж. мн. Бродяжничество, броженіе. Оце немає сучки Оленки! пішла, мабуть, на побридки.
Полегкість, -кости, ж. Облегченіе. Усе вам роскажу, чи не буде якої полегкости душі. Хай ми будем, бідні безщасні невольники, у чужій землі хоч мале число полегкости собі мати.
Свистик, -ка, м. Свистокъ. Купив за пятака свистик та й свистить.
