Болботливий, -а, -е. 1) Болтливый.
2) Неотчетливо говорящій.
Ганебно нар. Позорно, постыдно.
Герць, -ця, м. = герець.
Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала.
Жбух! меж. обозначающее вливаніе чего-либо сразу въ большомъ количествѣ.
Зозулин, -на, -не. 1) Кукушкинъ.
2) Раст. а) зозулині рушнички. Listera ovata В. б) — сльози. Listera ovata В. Orchis militaris L. в) — черевички. Раст.? г) — чоботи. Раст. Orchis ustulata.
Короткість, -кости, ж. Краткость. Короткость часу.
Лупеса́ти, -са́ю, -єш, гл. Лупить, облупливать, сдирать (кожу, кору, скорлупу).
Обвихнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Обвиться. Та срібная сережка — Марусенька, золотий перстенек — Василенко та й обвихнувся коло ручки, коло її русої кісочки.
Товариш, -ша, м.
1) Товарищъ. Гусь свині не товариш.
2) Членъ общества, участникъ предпріятія. Ум. товаришок.
