Відмовляння, -ня, с. 1) = відмова. 2) Заговоръ (отъ болѣзни).
Допів- Полу-.
Єни́ченько, -ка, м. Ум. отъ яничар? Турки-єниченьки.
Закарлю́ка, -ки, ж. Крючекъ, загибъ. Ум. закарлючка.
Заріча́ний, -а, -е. Любящій противорѣчить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде.
Зчіплювати, -люю, -єш, сов. в. зчепити, -плю, -пиш, гл.
1) Сцѣплять, сцѣпить.
2) — руку з рукою. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії.
Літо́рослий, -а, -е. Однолѣтній? Тепер там (де був ліс) лани і проміж пашні пні чорніють та де-де дубки літорослі, або старі голінаті.
Нищитися, -щуся, -щишся, гл. Разоряться, уничтожаться.
Однораз нар. Сразу, вдругъ. Пішов і однораз знайшов його.
Прокричати, -чу́, -чи́ш, гл. Прокричать. Нехай він лютує, поки сам загине, поки безголовь'я ворон прокричить.
