Веслюга, -ги, м. Большого роста человѣкъ. Ой взяли Попенка його вірні слуги, а Сотниченка з ратуші веслюги.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Зазрі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. = заздріти.
Кін, ко́ну, м.
1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались.
2) Мѣсто игры.
3) Сцена.
Крилаш, -ша, м. Помощникъ рыболовнаго атамана.
Лопоту́н, -на́, м. Болтунъ. Лопотун лепече, а дурень слуха.
Окоммкнуть нар. Въ одно мгновеніе, мигомъ.
Присмалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. присмали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Прижигаться, прижечься, опалиться. Така гаряча лежанка, що аж подушка присмалилась.
Розляпувати, -пую, -єш, сов. в. розляпати, -паю, -єш, гл.
1) Разбрызгивать, разбрызгать, расплескать.
2) Разбалтывать, разболтать, разгласить.
Соктіти, -кчу, -тиш, гл. Сочиться.
