Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попотіти

Попотіти, -тіємо, -єте, гл. Вспотѣть (о многихъ). Біжучи, попотіли. АД. II. 37.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПОТІТИ"
Бергамота, -ти, ж. Родъ грушъ: бергамотъ.
Боривітер, -тра, м. Пустельга, Falco tinunculus. Вх. Пч. II. 10.
Віхало, -ла, с. = віхола. Мир. Пов. І. 112.
Зи́кати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Чуб. II. 8. Як не крикне, як не зикне. Н. Вол. у. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає. Шевч. 60.
На́зімок, -мка, м. Годовалый бычокъ.
Неввага, -ги, ж. Невниманіе. Воздвиженський не вважав на увагу, чи неввагу своїх слухачів. Левиц. Пов. 52.
Позбиткуватися, -куюся, -єшся, гл.з кого. Обидѣть кого.
Пролізти Cм. пролазити.
Пуд I, -да, м. Пудъ. Дві каменюки, кожна в десять пудів. Стор. МПр. 113.
Спохилий, -а, -е. Покатый, наклонный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.