Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попотіти

Попотіти, -тіємо, -єте, гл. Вспотѣть (о многихъ). Біжучи, попотіли. АД. II. 37.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПОТІТИ"
Доста́тній, -я, -є. Достаточный, зажиточный. На все достатній і на лихо не жаден. Ном. № 2013. Достатня одежа. Шевч. (О. 1861. X. 4). 2) Обильный. Достатня паша. Шух. І. 78.
Кливак, -ка, ж. Клыкъ.
Мертв'я́чка, -ки, ж. Эпидемія, моръ. Тоді була мертв'ячка скрізь, люде здорово мерли. Залюбовск. Екатер. у.
Плахтяний, -а́, -е́ Изъ плахти сдѣланный, къ ней относящійся.
Позмітувати, -тую, -єш, гл. 1) = позмітати. Усе позмішувано, позгрібувано. Г. Барв. 193. 2) Сбросить съ чего (во множествѣ). Пішов, тото позмішував з себе, іде... обідраний. Гн. І. 52.
Позна, -ни, ж. = шкода 1. Глядіт, щоб кінь позни не наробив. Вх. Зн. 51.
Прапірка, -ки, ж. Роговой отростокъ сзади надъ копытомъ двухкопытныхъ. Черк. у.
Спочнути, -ну, -неш, гл. = спочити. Ой як вона собі сіла та й трошки спочнула. О. 1862. V. 71.
Четвертака, -ки, ж. Корова четырехъ лѣтъ. Харьк.
Чумачія, -чії, ж. = чумачина 2. Ізбудила мене мати в обідню годину, як спустилась чумачія з гори та в долину. Рудч. Чп. 190.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.