Ватажжя, -жя, с. соб. Предводители, атаманы, начальники.
Засмуча́тися, -ча́юся, -єшся, засму́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. засмути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Опечаливаться, опечалиться. Загубив гроші та так ся, небоженько, засмутив.
Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. вба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Лишать, лишить. Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. — ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. 2) Губить, погубить. Ой лежить же п'яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. 3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать. Збавив же ти кобилу сиву. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Силу втратила, здоров'я збавила. 4) Истрачивать, истратить попусту. Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». 5) Избавлять, избавить. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого.
Курбало, -ла, с. Болѣе глубокое мѣсто въ рѣчкѣ.
Лишівка, -ки, ж. Раст. Cantharellus cibarius.
Місце́вий, -а, -е. Мѣстный.
Наповпере́д нар. Впереди всего; прежде всего.
Наполюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Достать охотой, поймать на охотѣ.
Нездолящий, -а, -е. Слабосильный. Їй матері жаль кидати, що тика вона дуже нездоляща.
Премудрий, -а, -е. 1) Премудрый. І премудрих немудрі одурять.
2) Очень искусный. Бери мене, дядьку, премудрую швачку.
