Галичанка, -ки, ж. Жительница Галиціи.
Гетьманство, -ва, с.
1) Гетманство; достоинство, санъ, власть гетмана. Молодий на гетьманство. Од козацтва, од гетьманства високі могили, — більш нічого не осталось, та й ті розривають. Єврася Хмельниченка на гетьмана настановляли.
2) Страна и народъ подъ властью гетмана. У иншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі, і там жим два брати.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Олійник, -ка, м.
1) Приготовляющій или продающій растительное масло.
2) Птица иволга.
Повідучати, -ча́ю, -єш, гл. Отучить (многихъ).
Поперечісувати, -сую, -єш, гл. Перечесать (многихъ).
Прилопотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Прибѣжать.
Січний, -а́, -е́ Сочный. Січний кавун.
Сурдут, -та, м. Сюртукъ. Він скидає з себе сурдут.
Тівко нар. = тілько. Ківко звіздоньків, тівко копоньків.
