Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Граня́к, -ка́, м. 1) Призма. 2) = Грань 3.
Користонька, -ки и кори́сточка, -ки, ж. Ум. отъ користь.
Краснокорінь, -ня, м. Раст. a) Echium rubrum L., б) Onosta echioides L.
Лойо́к, лойку, м. 1) Ум. отъ дій. Як ноги в гнойку, то й губа а лойку. 2) Раст. Ajuga genevensis.
Покопати, -па́ю, -єш, гл.
1) Изрыть, ископать.
2) Перекопать (во множествѣ). Не можна мені з нею бувати і з нею розмовляти, бо лихії воріженьки покопали доріженьки.
3) Накопать, выкопать (во множествѣ). Сусідки близькії — то он вороги самі — покопали ями попід ким, під нами.
Помоскалитися, -люся, -лишся, гл. Обрусѣть.
Проговіти, -вію, -єш, гл.
1) Проговѣть.
2) Истратить на говѣнье. Копійок 30 проговіла.
Римарівна, -ни, ж. Дочь шорника. Cм. лимарівна.
Скоромитися, -млюся, -мишся, гл. Скоромиться. Як і сього соромиться, то ніколи і скоромиться.
