Брунькувати, -ку́ю, -єш, гл. Съѣдать древесныя почки. Вівці у лісі брунькують, як трави нема.
Доскона́лість, -лости, ж. Совершенство.
Друлівни́к, -ка́, м. Инструментъ, которымъ гуцульськіе мосяжники вырѣзываютъ при орнаментировкѣ металла круговыя линіи. Части: цилиндрическій стержень било, въ нижнемъ концѣ стержня вставленъ стальной писачок съ двумя (какъ въ вилахъ) остріями, при прорѣзываніи круга одно изъ нихъ — сердешник — находится въ центрѣ, другое — околичник — очерчиваетъ окружность; выше стержень проходитъ сквозь горизонтально лежащій дискъ, — кочало, а еще выше сквозь планку — валок, отъ котораго идетъ веревочка — мотузок, выше проходящій сквозь стержень; движеніемъ валка вверхъ и внизъ приводится во вращеніе стержень, а потому и писачок.
Зрозумілий, -а, -е. Понятный.
Мушкетю́га, -ги. Ув. отъ мушке́т.
Настоювати, -юю, -єш, сов. в. настояти, -то́ю, -їш, гл. Настаивать, настоять (жидкость на чемъ-либо).
Озимий, -а, -е. Озимый. Та повів же їх на долину, на пшениченьку, на озиму.
Подибати, -баю, -єш, гл.
1) Пойти съ трудомъ, поплестись. Подибала стара мати дочку з милим розлучати.
2) Встрѣтить; найти, попасть. Він дав страву яку тілько подибле.
Спідліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться подлымъ.
Тупо нар. Тупо.
