Відрада, -ди, ж.
1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада.
2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Cм. відрадість.
Збро́я, -ро́ї, ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Хто не має зброї, най не йде в бої.
Каптурка, -ки, ж. Мужской головной уборъ: шерстяной колпакъ въ видѣ усѣченнаго конуса.
Наділля́ти гл. = надлити.
Платний, -а́, -е́ 1) Получающій плату.
2) Расплатившійся, находящійся въ разсчетѣ. Глядіть-же — ми платні. Бувши винним, треба буть і платним.
Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». На турків яничар, на бідних невольників покликає. Їх стам люде знати, добрим словом покликати.
Приповзати, -за́ю, -єш, сов. в. приповзти, -зу, -зе́ш, гл. Приползать, приползти.
Содома, -ми, ж. Шумъ, суматоха, крикъ: ссора. Ой содома, пане куме. В хаті заїдня, колотнеча, содома піднялась, що й не сказати: Мася з матірю зуб на зуб стинається.
Тарарах! меж. для выраженія удара или паденія, сопровождающихся шумомъ. Тарарах дурня по ногах, то він і присяде.
Туска, -ки, ж. Тоска, печаль. Як хліба край, так і в хліві рай; а як ні куска, так і в горниці туска. Що пан Біг дав, — за все Богу дякувати, а туск ід собі не пускати.
