Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Гуч! меж. которымъ гонятъ гусей = Гиля.
Дорахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Досчитаться.
Зносок, -ска, м. = знісок. Куряче яйце, зносок називаємоє. Воно маленьке, таке як гороб'яче.
Мести́, мету, -те́ш, гл. 1) Мести. Піднялось така хуґа: світу не видно, — мете. 2) Мести, выметать. Три дні хати не мела, не вмивалася.
Пересаджувати, -джую, -єш, сов. в. пересадити, -джу, -диш, гл. 1) Пересаживать, пересадить (растенія). 2) Передѣлять, передѣлить пополамъ, посадивъ растенія. Пересади, моя миленькая, вишеньками двір. З) Пересаживать, пересадить кого черезъ что. Дівко, дівко, пересади через поріг! 4) Высовывать, высунуть черезъ что. Вівця пересадить голову через комишеву стінку.
Платина, -ни, ж. Платокъ. Взяв платину, розстелив. Ум. плати́нка. Завинув у платинку.
Повиточувати, -чую, -єш, гл.
1) Выточить на токарномъ станкѣ (во множествѣ). Колеса штучно повиточувані.
2) Выцѣдить (во множествѣ). З обох барильців повиточував усе, що там було.
Прохіра, -ри, об. Лукавый, хитрый, коварный человѣкъ или такое же животное. Прохіра лисиця.
Уторопити, -плю, -пиш, гл. очі. Уставить глаза. Очі второпать на неї.
