Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повішати

Повішати, -шаю, -єш, гл. 1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі. 2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Чуб. III. 335. Так їх (козаків) і повішали. Драг. 417.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАТИ"
Заро́сянський, -а, -е. Находящійся за р. Росью. Желех.
Затра́тити Cм. затрачувати.
Люди́щаУв. отъ люде.
Никлий, -а, -е. Поникшій, съ опущенной головой, а переносно: печальный. Никлі ходять (воли), і їм погано, так як і мені. Г. Барв. 338.
Позасмалювати, -люю, -єш, гл. Обжечь, опалить (во множествѣ). Йде чоловік з десяток пішо без ратищ і без усього, а тілько колки позасмалювали та й ідуть. ЗОЮР. І. 253.
Покліть, -ти, ж. 1) Часть колодезнаго сруба ниже уровня земли. Уман. у. 2) Рама бороны. Желех.  
Рогачилно, -на, с. Древко къ ухвату. Канев. у.
Смагнути, -гну, -неш, гл. 1) Жариться на солнцѣ, нагрѣваться. Шух. І. 147. 2) Загорать. Од соненька личенько смагне. АД. І. 34. 3) Сохнуть, запекаться. Смагнуть губи. Черк. у.
Трухан, -на, м. Индюкъ. Шейк. Вх. Зн. 71.
Хавкати, -каю, -єш, гл. 1) Ѣсть съ жадностью. Желех. 2) Дышать жабрами. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІШАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.