Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повітиця

Повітиця, -ці, ж. Раст. Cuscuta Epilinum Wahl. ЗЮЗО. І. 120.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІТИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІТИЦЯ"
Вандрівець, -вця, м. = мандрівець. Желех.
Заві́ска, -ки, ж. Передникъ, фартукъ. Міусск. окр.
Костяк, -ка́, м. = кістяк.
Надтеса́ти Cм. надтісувати.
Поправка, -ки, ж. Ум. отъ поправа.
Приорювати, -рюю, -єш, сов. в. приорати, -рю́, -ре́ш, гл. При паханьѣ захватывать, захватить часть сосѣдней земли.
Скахва, -ви, ж. У овчинниковъ: инструментъ для очистки кожъ: широкій ножъ, вставленный вдоль въ край деревянной дощечки. Вас. 153, 157. Cм. шкафа.
Темножовтий, -а, -е. Темножелтый. Шейк.
Цюрпіль, -лі, ж. = банюра. Вх. Лем. 481.
Чустрати, -ра́ю, -єш, гл. = чухрати. А вже твою березоньку вирубали люде. — Ой хоч її вирубали, аби не чустрали. Чуб. V. 111.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІТИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.