За́здріти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Увидѣть, завидѣть; замѣтить. Заздріла роззяву на порозі. Заздріла що у дворі багато людей. 2) Заглянуть. Вони судять, як нас видять, не заздрівши в груди.
Зані́колитися, -литься, гл. безл. Сдѣлаться некогда. От ж, бач, матері заніколилось, вона й не пішла. Так заніколилось, що Боже! а він кличе на хрестини.
Коштовня, -ні, ж. Цѣнная, дорогая вещь. Це вже ви, пане, скупитесь: таку коштовню та чорт-зна чим укривати. (Пан хотів гарну клуню виривати старою соломою).
Лову́чий, -а, -е. 1) Умѣющій ловить. 2) = ловецький. Ловецький посуд.
Погаснути Cм. погасати.
Пороз'їзжатися, -жаємося, -єтеся, гл. = пороз'їздитися.
Рокитина, -ни, ж. = рокита.
Смирнота, -ти, ж. = смирність. Не діймаю віри Антоновій смирності.
Спідліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться подлымъ.
Тіменний, -а, -е. = тямущий = тімашний. Він до пісень тіменний. Ой ти тіменний.
