Гматати, -таю, -єш, гл. Комкать, гнуть.
Горо́дний, -а, -е и горо́дній, -я, -е. 1) Огородный. Благородний, як кабан городний. Польова картопля краща, ніж городня. Гарне, як мак городній. 2) Горо́дня річ. Домашнее дѣло; весьма близко. Двадцять верстов — це городня річ!
Душа́, -ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. Чує щось душа, та мені не каже. Люблю як душу. бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. з душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. сам душе́ю. Одинъ-одинешенекъ. Лежала собі сама душею. чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотѣлось, — все. по душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвомъ. 2) Человѣкъ, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. Йому треба над п'ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Вони у дві душі робили. 3) Въ скрипкѣ: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. 4) Мѣсто внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. 5) Опухоль на шеѣ. 6) — тата́рська. пт. Чайка. Ум. ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, ду́шенятко, душеня́точко, души́ця. Кромѣ послѣдняґо слова, употребляются преимущественно какъ ласкательныя имена для любимыхъ, дорогихъ людей. Ой кріп та ромен та петрушечка.... кучерявий Іван, моя душечка.
Куксин, -ну, м. Фуксинъ.
Навпа́к, навпаки́, нар. Наоборотъ, напротивъ, въ противную сторону. Дарма, що вкупі ночували, а тілько одно туди, а друге туди, головами навпаки. Покотила паляницю навпаки сонця. Я дала (хліба), та мабуть паляниці тогді їй забажалось. Воно взяло й кинуло навпаки.
Повідкидати, -да́ю, -єш, гл. Отбросить (во множествѣ).
Присмиряти, -ря́ю, -єш, сов. в. присмири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Усмирять, усмирить. Гайдамак як присмирили були, пани вже верх взяли.
Розжевріти, -рію, -єш, гл. Разгорѣться. Головешка розжевріла. Розжеврілось і розгорілось, пішов димок до самих хмар.
Росплоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. росплоди́тися, -джуся, -дишся, гл. Расплаживаться, расплодиться, развестись. Як би їх (чортів) грім не бив та вовки не виїдали, то їх би такого росплодилося, що й світу не було б видно.
Сперечати, -ча́ю, -єш, сов. в. сперечити, -чу, -чиш, гл. — кого.
1) Уговаривать не дѣлать чего, удерживать. Я його сперечав: бійся Бога, не їдь, теперки ніч!
2) Препятствовать, воспрепятствовать. Рубають собі ліс у пана, ніхто не сперече, бо то ніч.
