Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повіщати

Повіщати, -ща́ю, -єш, гл. Объявлять, возвѣщать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІЩАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІЩАТИ"
Бортак, -ка, м. Болванъ, пентюхъ, остолопъ. Вх. Лем. 393.
Гарник, -ка, м. Работникъ при возахъ. Левч. 135.
Дрючи́ще, -ща, с. ув. отъ дрюк.
Крисанечка, -ки, ж. Ум. отъ крисаня.
Пеклуватий, -а, -е. Заботливый.
Підтоки, -ток, ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Рудч. ЧП. 249. Чуб. VII. 402. Kolb. I. 66. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові. Н. п.
Позаторішній, -я, -є. Позапрошлогодній. Позаторішню весну його лихий поніс чогось за Десну. Греб. 383.
Попередавати, -даю, -єш, гл. То-же, что и передати, но во множествѣ.
Ріпиця, -ці, ж. = репиця.
Хрякати, -каю, -єш, гл. Харкать. Волч. у. Кит-риба як хрякнув, — увесь світ стрепенувся. Чуб. II. 296.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІЩАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.