Віршувати, -шую, -єш, гл.
1) Сочинять стихи. Нехай собі у куточку і віршує й плаче.
2) Произносить поздравительные стихи, віршу; декламировать.
Дворя́нський, -а, -е. Дворянскій. Я дворянського роду у не ходила боса зроду.
Доне́хочу нар. По горло, досыта. Було що їсти й пити донехочу.
Звитя́га, -ги, ж. Побѣда.
Звіздяни́й, -а́, -е́ Звѣздный, усѣянный звѣздами. Ум. звіздяне́нький. Чим небо менше? Всюди рівненьке, всюди рівненьке та звіздяненьке.
Кус, -са, м.
1) Кусокъ. Не тягни, Ониську, уса до Іванового куса. Перший кус усьому голова.
2) Немного. Іде Сава з України, юж кус засмутився. ні кус. Ничего; ни мало. Ні кус не помогло.
Лупа́тися, -паюся, -єшся, гл. Трескаться, раскалываться.
Подоба, -би, ж. 1) Образъ, видъ, наружность. Виходь, наша пані молода, аби-сьме виділи, што в тя за подоба: ци-сь така, як била, ци-сь ся перемінила. Що в салдата за подоба, за плечима вся худоба. Дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас. 2) Сходство, подобіе. 3) Употребляется какъ нарѣчіе или безл. глаголъ преимущественно съ отрицаніемъ въ значеніи: прилично, слѣдуетъ; нравится. Чи подоба так робити? Чи подоба ж се, бабуню? Не подоба зірці так рано зіходити, не подоба дівці до козака виходити. Не подоба, діду, тобі таке робити. Не подоба твоя, не подобны річи викладати коня, до коханя бічи. 4) до подоби. Нравится. Ой, дівчино, то-сь ми до подоби. 4) у подобі стати. Понравиться. У подобі став їй новий піп. Ум. подо́бонька. Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька.
Розстогнатися, -нуся, -нешся, гл. Приняться стонать. Ото вона і розстогналась: така хвора, така хвора.
Хробот, -ту, м. Хрустѣніе, трещаніе.
