Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повічайка

Повічайка, -ки, ж. = повіка. Вх. Уг. 260.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІЧАЙКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІЧАЙКА"
Відгадка, -ки, ж. Отгадка.
Діста́ти, -ся. Cм. Діставати, -ся.
Змога, -ги, ж. Возможность. Терпіла я, терпіла, так уже змоги не стало: взяла та й покинула його, живи собі сам.
Ма́рно нар. Попусту, напрасно, безъ пользы; тщетно. Літа мої молодії марно пропадають. Шевч. 43. Як марно нажив, так марно й піде. Ном. № 7213. Марно перегоріло і перетліло моє життя. Левиц. І. Ум. марненько. Як батька покинеш, марненько загинеш. Лукаш. 10.
Обмурзатися, -заюся, -єшсягл. = замурзатися. Лохв. у.
Охазяйнуватися, -нуюся, -єшся, гл. Обзавестись хозяйствомъ.
Пожовтявий, -а, -е. Желтоватый. Вх. Лем. 452.
Порозвертати, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и розвернути но во множествѣ.
Рознедужатися, -жаюся, -єшся, гл. Разболѣться. Рознедужався Павло мій. МВ. І. 8.
Сватко, -ка, м. Ум. и ласк. отъ сват.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІЧАЙКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.