Ґо́дло, -ла, с. = Кодло.
Засвербі́ти, -би́ть, гл. безл. Зазудить, зачесаться. Венери серце засвербіло од жалю, що Еней стогнав.
Краснозірка, -ки, ж. Красная крымская соль.
Обставити, -ся. Cм. обставляти, -ся.
Порошина, -ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Ум. порошинка.
Пошмалити, -лю, -лиш, гл. = посмалити.
Прокіп'я, -п'я, с. Праздникъ 8 іюля (Прокопа).
Пропій, -по́ю, м.
1) Пропой; пьянство. Заробітку а ніякого! — А на пропій є? Де попаде яку копійку, — все на пропій.
2) Пьяница. Ой я стала приступати, стала його устижати: «Ой пропою, пропою, пропала я за тобою».
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Татульо, -ля, ж. ласк. отъ тато. Ум. татуленько.
