Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Відкупне, -ного, с. Выкупъ.
Гійво, -ва, с. Огромная грязь.
Глейок, -йку, м.
1) Ум. отъ глей.
2) Смѣсь охристой глины съ пескомъ (красящее вещество).
Заї́чка, -ки, ж. Ум. отъ заї́ка.
Зду́хвина, -ни, ж. и зду́хи, -хів, м. мн. = здуховина. Так здухи й ходять у вола.
Злячи, -жу, -жеш, гл. = злягти.
Лапоць, -пця, м. Лапоть. Бѣлоруссизмъ, употребленный въ слѣдующей пословицѣ: Потапці-потапці, вліз чорт у лапці.
Позмішувати, -шую, -єш, гл. Смѣшать (во множествѣ).
Прісно нар. Прѣсно. Хоч кисло, хоч прісно — усе вали умісто!
