Вербка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Воюватися, -воююся, -єшся, гл.
1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися.
2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться.
За́плішечка, -ки, ж. Ум. отъ заплішка.
Наду́дкуватий, -а, -е. Съ полнымъ стеблемъ. Очерет густий та й надудкуватий.
Пообливатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Облиться (о многихъ). Пообливалися, аж тече з їх.
Роспалювати, -люю, -єш, сов. в. роспали́ти, -лю, -лиш, гл.
1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Своє серце распаливши.... Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив.
2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. Наймит роспалив багаття.
Трина, -ни, ж. Употребляется также и лишь во множ. ч. съ тѣми-же значеніями. 1) Сѣнная труха, измельченное сѣно или солома. 2) Опилки древесныя. Чому вітер несе трину? бо вона дрібненька. Ум. три́нка.
Чепурити, -рю́, -ри́ш, гл. Прихорашивать.
Чмовх, -ха, м. Поползень, Sitta euroраеа.
Шпуля, -лі, ж. Цѣвка, шпулька, катушка въ самопрялкѣ, — на нее наматываются при пряденіи нитки. Я вже шпулю напряла.
