Блякувати, -ку́ю, -єш, гл. Линять.
Відвіджати, -джаю, -єш, гл. = відвідувати. А як го найдете, дайте мені знати, щоби м приходила його відвіджати.
Зажу́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. зажури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Опечаливаться, опечалиться, пригорюниваться, пригорюниться. Ото зажурилась! Та така ходить, як тума́. Вже було як зажуриться чим, то аж занедужав. Зажурився, що в мене грошей нема, — незабавно і в тебе не буде. Молодий козаче, чого зарурився?
Захрумтіти, -мчу, -мчыш, гл. Захрустѣть. Він йому так одважив києм по плечах, що аж кістки захрумтіли.
Ло́вранок, -нку, м. Полдникъ.
Моли́тва, -ви, ж. Молитва. Се то отцева молитва й материна нас видимо карає. Дума. Аж ось за отцевські й материнські молитви дав їм Бог і дочечку. вичитати молитву. Пожурить, побранить. Я ж тобі дома вичитаю молитву! Ум. моли́твочка. молитовка.
Перекіцнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Перекувыркнуться.
Сварити, -рю́, -риш, гл.
1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Не свари на мене.
2) Ссорить.
Цокотання, -ня, с.
1) Стучаніе (зубами, чѣмъ либо металлическимъ).
2) Стрекотаніе.
3) Разговоръ, говоръ быстрый и высокими нотами. Цокотання веселої дівчини.
Чинбарство, -ва, с. Кожевничество.
