Відлучатися, -чаюся, -єшся, сов. в. відлучитися, -чуся, -чишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. У дорозі не можна відлучитися від товаришок.
Гаджуґа, -ґи, ж. Молодая смерека вышиной до трехъ метровъ.
Гайдей, -дея, м. У гуцуловъ: пастухъ рогатаго скота. Cм. гайдай, бовгарь.
Гречу́х, -ха́, м. Насѣк. Anisoplia fruticola. Cм. Гречкосій 3.
Джиґу́ха, -хи, ж. 1) Все хлещущее или жалящее: розга, кнутъ, насѣкомое. 2) Раст. Крапива, Urtica dioica. Ум. Джиґу́шка. Пужка-джиґушка, — вставай, дівка Марушка.
Загріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. загребти, -бу, -бе́ш, гл. 1) Загребать, загрести. І кури б загребли, если б не ратував. 2) Сгребать, сгресть. Огонь каже: загреби мене.
Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. Катерина з болящої і очей не зводить. — з ро́зуму, з ума́. Сводить съ ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Аж він мене молодую із умочка зводить. — з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. — з хазя́йства. Сдѣлать бѣднымъ, разстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» 2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. Не посмів і очей звести на Зіньку. Без трепету зведеш на його очі. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. Звів корогву. Лисий віл усіх людей звів. 4) Сводить, свести вмѣстѣ, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. А зведи їх очі на очі. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськіг ріки. зве́сти бро́ви. Нахмуриться. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Чорт не спить, але людей зводить. Так ви мене звели в моїй надії. звести дівку. Обольстить и бросить дѣвушку. 6) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. звести ві нащо. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? зво́дити пі́сню. Сбиваться въ мелодіи. 7) Истреблять, истребить. Не можна сарани зводить... гріх за се. Тільки готове зводить. 8) — дух. Переводить, перевести духъ, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. 175. А ви дайте мені дух звести. 9) — очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взглядъ, посмотрѣть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. 10) — на о́чі. Обращать, обратить чье вниманіе на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули.
Карбованець, -нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Ум. карбованчик. Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. Пехай протрусить батькови карбованчики.
Ми́лостинька, -ки, ж. Ум. отъ милостиня.
Похилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. похили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Наклоняться, наклониться. На долині яровина хоче похилиться. Червона калина похиляється.