Зауважа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = завважати.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Ля́шток, -ка, м. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
П'ялечка, -чо́к, мн. ум. отъ п'яльці.
Рушання, -ня, с. Движеніе съ мѣста.
Сірник, -ка, м. Спичка зажигательная. Ум. сірничок. Засвітив самопальпий сірничок.
Сусідонька, сусідочка, -ки, ж. Ум. отъ сусідка.
Хихички, -чок, ж. Хихиканье, пересмѣшки. І хихички — той же сміх.
Хурман, -на, м. Кучеръ. Давай буду твого коня поганяти, буду в тебе за хурмана.
Ціця, -ці, ж. = ци́ця.
