Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

послушник

Послушник, -ка, м. Слуга. Повідат царь до тих своїх послушників, жеби забили сто волів єму на обід. Драг. 275. Ум. послушничок. Мого батька брата та була взяла, орда; а він там був послушничком у одного татарина п'ять год. О. 1862. V. З нар. уст, 85.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИК"
Брамний, -а, -е. 1) Относящійся къ воротамъ. 2) какъ сущ. Привратникъ. Желех.
Вишкварити, -рю, -риш, гл. Вытопить жиръ.
Диптя́нка, -ки, ж. = Димтянка. Мандрьохи, хльорки і диптянки, що продають себе на час. Котл. Ен.
Довгана́стий, -а, -е. = Довгастий.
Забу́ртати, -таю, -єш, гл. Зарыть. Вх. Уч. 238.
Підпалля, -ля, с. соб. Тонкія щепки для растопки. Вх. Лем. 449.
Рохкати, -каю, -єш, гл. Хрюкать. Маркев. 97. Бери хоч свинку, аби на мене не рохкала. Мнж. 164.
Соннивиця, -ці, ж. = сонливиці. Мил. 34.
Сотішати, -ша́ю, -єш, сов. в. соті́шити, -шу, -шиш, гл. = утішати, утішити. Викинув Іванко половиночку (копи), сотішив дівчину-челядиночку. Мил. 88.
Хлопак, -ка, м. = хлопець. Стрілець, кулачник і рубака і дужий був з його хлопак. Котл. Ен.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСЛУШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.