Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

послушник

Послушник, -ка, м. Слуга. Повідат царь до тих своїх послушників, жеби забили сто волів єму на обід. Драг. 275. Ум. послушничок. Мого батька брата та була взяла, орда; а він там був послушничком у одного татарина п'ять год. О. 1862. V. З нар. уст, 85.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИК"
Варьоха, -хи, ж. = варенуха. Ми вашої варьохи не пили. Грин. ІІІ. 500.
Євро́па, -пи, ж. Европа. Ми кланяємося новим гуманним ідеям, які давно розійшлись по Європі й ледві оце добіраються до нас. Левиц. І.
Завсі́дний, -а, -е. Всегдашній. Левиц. І. Правда, 1868. 448. Шух. І. 120. Въ значеніи обычный. Зрушили завсідній спокій життя. Мир. ХРВ. 256. Завсідні житечні турботи. Мир. ХРВ. 350.
Коротушка, -ки, ж. 1) Ум. отъ коротуха. 2) Короткая свитка.
Крулевщизна, -ни, ж. Жалованное отъ короля имѣніе. К. Досв. 148.
Ложи́сько, -ка, с. Мѣсто, послѣдъ (у родильницы), Placenta.  
Погордувати, -ду́ю, -єш, гл. Пренебречь. Грин. III. 471. Покличмо ми брата мого до себе у гості, — може він не погордує тепер нами. Рудч. Ск. II. 143.
Позагромаджувати, -джую, -єш, гл. = позагрібати.
Посельський, -а, -е. Посольскій. К. Бай. 21.
Практичній, -я, -є. Практическій. До практичньої мудрости. К. (О. 1861. І. 313).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСЛУШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.