Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

послушник

Послушник, -ка, м. Слуга. Повідат царь до тих своїх послушників, жеби забили сто волів єму на обід. Драг. 275. Ум. послушничок. Мого батька брата та була взяла, орда; а він там був послушничком у одного татарина п'ять год. О. 1862. V. З нар. уст, 85.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИК"
Головень I, -вні, ж. Большая голова. Аф. 362. Як заснув Олоферн, то Юдифа к йому прийшла, цюк його в головень, аж із його душа вийшла. Стар. вирш. (Аф. 362).
Дрант, -ту, м. = дрантя. Вх. Лем. 411.
Завбо́жіти, -жію, -єш, гл. Обѣднѣть. Лебед. у. Камен. у. Він тим не забагатіє, а ми не завбожієм. Камен. у.
Завго́дно нар. Угодно. Ізвертаєшся і чоловікомъ, і свинею, і к'пикою, і чим завгодно. Рудч. Ск. II. 176.
Повік нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Ном. № 8608. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Мет. 27. Ой уже нашого пана — кошового повік не видати. Грин. III. 602. Повік-віки.
Попідсилати, -ла́ю, -єш, гл. Подослать (многихъ).
Похарапудитися, -джуся, -дишся, гл. Попугаться нѣкоторое время (о лошади).
Сприкрюватися, -крююся, -єшся, сов. в. сприкритися, -рюся, -ришся, гл. Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. Йому сі то сприкрило. Гн. І. 177.
Утишати, -шаю, -єш, сов. в. утишити, -шу, -шиш, гл. = утихомирювати, утихомирити. Бог утишив пожар. Волч. у.
Фуярка, -ки, ж. Ум. отъ фуяра.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСЛУШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.